Рівність, яка допоможе клімату. Чому в енергетиці потрібно більше жінок

Жінки та чоловіки по-різному споживають електроенергію 

Жінки та чоловіки по-різному використовують енергію, а також по-різному відчувають її брак. Згідно з дослідженням Міжнародної організації праці, у якому аналізували бюджети часу в 64 країнах, жінки присвячують утричі більше часу на неоплачувану доглядову працю у порівнянні з чоловіками. Це має і неочевидні наслідки — скажімо, перебої з електроенергією подовжують час цієї неоплачуваної праці.

“Через відключення електроенергії під час приготування їжі або виконання хатніх справ жінкам часто випадає більше роботи, оскільки неоплачувана праця значною мірою лягає на їхні плечі”, — пояснює Дафіна Ґерчева, постійна представниця ПРООН в Україні.

Проблема загострюється, якщо домогосподарство не може собі дозволити достатню кількість енергії для обігріву житла чи приготування їжі. Станом на 2019 рік майже один мільярд людей на Землі все ще не мав доступу до електроенергії.

“Від енергетичної бідності теж потерпає більше жінок, аніж чоловіків — це підтвердило дослідження Європейської Комісії. Більшість домогосподарств, які самостійно очолюють жінки з нижчим рівнем доходу, також піддаються непропорційній загрозі відчути енергетичну бідність, — додає Дафіна Ґерчева. — Якщо ми подолаємо розрив і забезпечимо однаковий доступ до енергії для чоловіків і жінок, ми зможемо подолати розриви й у глобальному масштабі”.

Жінки вразливіші до наслідків зміни клімату

Природні катастрофи та інші наслідки зміни клімату найбільше вражають тих людей, які мають менше ресурсів, можливостей адаптуватися та реагувати на небезпечні природні явища, а також залежать від природних ресурсів.

В умовах бідності саме жінки — ті, хто стикається з вищими ризиками внаслідок зміни клімату. 

Так, жінки та діти в 14 разів більше ризикують померти під час природних катаклізмів, а ще вони залучені до діяльності саме в тих галузях, які вразливі до кліматичних змін.

Скажімо, у сільському господарстві жінки складають від 45 до 80% робочої сили та першими відчувають на собі наслідки кліматичних змін. Більш того, саме жінки та діти — це 80% усіх кліматичних мігрантів.

Жінки мають приймати рішення на рівні з чоловіками

Бідність створює нерівність, додає Йоханнес Фосвінкель, директор фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні:

“Гендер — це про справедливість у житті. Це про право кожного жити без дискримінації, страху насильства і погроз, право не жити у важких екологічних умовах. Доступ до сучасних енергетичних послуг дозволяє розвиватися. Фактично доступ до електроенергії в деяких країнах дозволяє жінкам заробляти та мати більше часу, щоб вчитися і працювати”, — наголошує він.

Гендер не повинен обмежувати, додає Валентина Бєлякова, президентка Жіночого енергетичного клубу: “Гендерна сліпота може бути дуже шкідливою, особливо у світі, де домінують чоловіки, зокрема в галузі енергетики. Я вірю, що Україна не піде шляхом гендерної сліпоти, натомість нам треба створювати рівні можливості для кожного і кожної”.

Брак і нестача енергетичних ресурсів — це те, що в першу чергу відчувають на собі жінки. Відповідно, вони повинні мати право голосу в рішеннях, які приймають у цих секторах.

“Енергетична політика та декарбонізація — це ті питання, в яких жінка обов’язкова повинна брати участь, бо це її безпосередньо стосується”, — каже Олена Павленко, президентка DiXi Group.

Доступ жінок до влади важливий не лише для жінок

Під час прийняття рішень важливо враховувати різні досвіди різних груп людей, наголошує Оксана Алієва, координаторка програми “Клімат та енергетика” Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

“На превеликий жаль, у групах, які приймають управлінські рішення, ми частіше спостерігаємо те, що одна група претендує на знання інтересів іншої. Я не можу уявити, що 100% представників однієї групи (наприклад, чоловіки) будуть приймати рішення в інтересах іншої групи. В утопічному світі так би було, але в житті відбувається інакше”, — каже Оксана Алієва.

Це проявляється зокрема в розвитку транспортної інфраструктури в містах.

Рішення щодо розвитку чи фінансування громадського транспорту часто приймають чоловіки, які пересуваються переважно на власних автомобілях. 

“Кілька років тому частка власниць автомобілів була 16%. Це означає, що жінки частіше користуються іншими видами транспорту — зокрема, громадським. І коли рішення приймають на користь власників автомобілів, це вже дискримінує жінок, які до цієї інфраструктури мають менше доступу. Це простий приклад того, як різні досвіди впливають на якість життя однієї з груп. Натомість наявність різних досвідів привнесла б переваги для всіх — бо від якісної інфраструктури громадського транспорту та зменшення викидів виграли б усі — здоров’я поліпшилося б у всіх”, — каже Алієва.

Одним із прикладів, які підтверджують цю тезу, є досвід Швеції, розповідає Леся Василенко, юристка та народна депутатка.

Чоловіки та жінки користуються міським простором по-різному. Так, чоловіки здебільшого їдуть на машині зранку на роботу, а ввечері повертаються додому. Натомість жіночий маршрут може бути суттєво складнішим: дорогою на роботу вони відвозять дітей до школи чи садка, вдень супроводжують їх, ввечері купують продукти та інше.

“Алгоритм пересування по місту чоловіків і жінок різний. І минулого століття міста Швеції втрачали мільйони кожного року через те, що місцева влада не чистила тротуари. Від чого втрати? Чоловіки, які приймали рішення, на що витрачати місцевий бюджет, вирішували, що треба чистити дороги, бо вони їздили дорогами на авто. Жінки, у яких інший розпорядок дня, пересувались або пішки, або громадським транспортом. Оскільки пересуватися тротуаром було важко (бо він був не почищений), це вибивало їх із графіку та економічних процесів і створювало додаткові ризики — доводилось витрачати більше грошей на лікування травм, отриманих на цих частинах дороги”, — розповідає Леся Василенко.

Щойно цю ситуацію виправили, а місцева влада почала більше витрачати на очищення тротуарів від снігу, життя міста почало відновлюватися, а місцевий бюджет наповнюватися.

“Це хороший приклад того, чому жінки повинні мати право голосу та висловлювання своїх пропозицій”, — додає депутатка.

Деякі речі, на перший погляд, не мають прямого зв’язку. Наприклад, як доступ жінок до освіти впливає на зміну клімату чи стан енергетичного сектору. Водночас багато речей у світі взаємопов’язані:

“У світі 111 мільйонів дівчат не отримують освіту, — каже Леся Василенко. — Якби ці дівчата навчалися в школах, потім в університетах та здобули освіту, вони могли б планувати власне життя, а також приймати рішення всередині своїх родин. Тоді у світі можна було б зменшити викиди парникових газів на 35 гігатонн (з 85)”.

Енергетика залишається одним із секторів, найменш дружніх до жінок

В енергетиці лише близько 20% працевлаштованих — жінки, наголошує Оксана Алієва. На керівних посадах ця цифра ще менша. 

“Це не пов’язано виключно з тим, як працює сектор енергетики. Це пов’язано передусім з тим, як влаштоване наше суспільство. А ще — з множинними проявами дискримінації, з якими стикаються жінки, коли приходять у ці сектори. Йдеться і про вік, і про стать, і про етнічну приналежність, наявність дітей та інше”, — каже Алієва.

Крім того, коли жінки приходять у виключно (або переважно) чоловічий колектив, вони не мають впевненості, що не зіштовхнуться з сексуальними домаганнями на роботі.

“Важливо, щоб у колективі були жінки. Спершу вона буде одна, потім дві та три. Там, де їх узагалі немає, першій буде з’явитися найважче”, — акцентує Алієва.

Ці проблеми, уточнює вона характерні як для енергетики, так і для інших “маскулінних” секторів економіки: промисловості, машинобудівництва, хімічної промисловості та інших галузей.

“Я щодня перебуваю в кімнаті, де приймають енергетичні рішення, — каже Ольга Бабій, членкиня Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. — І тому я знаю, чого це коштує. Ще два роки тому це було досить складно. Але коли ти розумієш правила території, на якій грають чоловіки, і починаєш вибудовувати свої правила — чесні й принципові — грати стає легше”.